«Сніг у Флоренції» Ліни Костенко оживе в сучасній хореографії Олесі Шляхтич

Прем’єра балетного перформансу «Сніг у Флоренції» за драматичною поемою Ліни Костенко у постановці Олесі Шляхтич запланована на 5 вересня 2026 року в рамках ХІ Міжнародного фестивалю мистецтв «Оксамитовий сезон в Одеській опері» і відбудеться за підтримки VST bank, який традиційно зосереджує свою увагу на мистецьких проєктах та соціально-культурних ініціативах.

Драматична поема «Сніг у Флоренції» (опублікована у 1987 році) базується на реальному історичному епізоді з життя видатного італійського скульптора епохи Відродження — Джованфранческо Рустичі, учня Мікеланджело. Твір є глибокою метафорою про те, як серед «снігів» байдужості, війн та зрад справжній митець здатен зберегти свій внутрішній сад – вічні цінності та мистецтво.

Сюжет розгортається у Франції XVI століття, куди митець змушений був емігрувати з рідної Італії. У творі Флоренція стає не лише містом, а й символом свободи. У фіналі поетеса створює вражаючий образ: теплого сонячного дня у Флоренції раптом починає падати сніг, який засипає серце старого майстра, символізуючи втрату душі, відчуття чужини та розплату за обмін справжнього мистецтва на легкий королівський комфорт.

Цей шедевр української літератури глибоко розкриває тему внутрішньої свободи, гідності, вічності мистецтва та відповідальності митця.

«З першого прочитання «Снігу…» я закрила книгу і закричала вголос, що це має бути балетом, моїм балетом! — розповідає балетмейстерка-постановниця Олеся Щляхтич — Ліна Костенко забрала моє творче серце з двох причи: по-перше, я хотіла створити муз, кожну окремо відчувати, хотіла сміятися з сублімованим чортиком над людьми, жадала разом із Рустичі та Мікеладжело визволяти з каменю душу. І разом з тим відчувала у творі виклик! Абсолютно полігональна ніч! Тяжче мені не давалось нічого. Швидкий динамічний темп викладення подій, інверсивна структура викладання — від кінця до початку і знову в кінець. Любов та вибір — до кохання, країни, мистецтва… і, що найголовніше і найнебезпечніше для постановника, — щоразу хибний шлях, що його обирав головний герой Рустичі. Весь постановчий процес я створювала обставини, написані пером великої Ліни Костенко, що тушили і руйнували скульптора, змушувала його помилятись, відводила від боротьби, кривила йому обличчя і наповнювала погляд отруйними сумнівами… що аж раптом зрозуміла його, полюбила його, мабуть, прийнявши слабкість у самій собі. Ми звикли бачити головних персонажів в балеті позитивними героями, у «Снізі…» Рустичі — негідник, той самий, що є всередині кожного з нас, той, що потребує розуміння і аналізу, а не увʼязнення в найглухіших кутках, залитих морозом самокритики і страху соціального осуду. Всі відомі флорентійці того часу – платоніки, і саме ця філософія пронизала твір, балет, хореографію: «якщо навколо все зруйновано, візьми каміння і побудуй новий світ». Для мене це, як не дивно, основа кута зору на цю роботу. Наразі у запилених майстернях і цехах ми тяжко і грубо працюємо, щоб дістати із каменів наших сердець душу, котра випаде снігом у вересні на прекрасну Флоренцію епохи Відродження, час коли війна та краса між собою так туго переплелися!»

Ліна Василівна дуже уважно вибирає проєкти для співпраці, і отримати дозвіл від неї вдається вкрай рідко. Вона не любить на сцені статики. Вона передивилася всі балети Олесі Шляхтич. Потім було багато дискусій з приводу творчого бачення загалом.. Далі дискутували щодо костюмів, декорацій, інтеграції Чортика… Обговорювали кожен етап…

І в підсумку — в рамках запропонованого проєкту Ліна Костенко дала повну згоду на пластичне вирішення свого твору «Сніг у Флоренції» на сцені Одеської Національної опери художній команді у складі:

Балетмейстерка-постановниця та авторка лібрето — Олеся Шляхтич, хореографка та режисерка-постановниця, засновниця модерн-балету OSDC Dance Company, заслужена діячка мистецтв України.

Композитор — Золтан Алмаші, віолончеліст, лауреат премії імені Л. Ревуцького.
Художник-постановник — Петро Богомазов, заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії Кабінету Міністрів України ім. Лесі Українки, лауреат премії Національної спілки театральних діячів України «GRA» за найкращу сценографію.
Художниця з костюмів — Тетяна Овсійчук, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Мистецький куратор проекту – Оксана Пахльовська (за «сумісництвом» донька Ліни Костенко), яка вела всю підготовчу комунікацію і стала натхненницею проекту.